усувати —
УСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., УСУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. що. Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. Добре організований контроль за виконанням завдань дозволяє виявляти і своєчасно усувати недоліки в роботі (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
усувати —
I -аю, -аєш, недок., усунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. || Виключати, викидати звідкись. 2》 Так чи інакше позбавлятися когось (відстороняти від якоїсь діяльності, справи, звільняти з роботи і т. ін.); позбуватися. II див. всувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
усувати —
ВИКРЕ́СЛЮВАТИ (закреслюючи, вилучати слово, рядок, уривок, прізвище тощо з тексту, зі списку та ін.), ВИКЛЮЧА́ТИ, ВИКИДА́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, УСУВА́ТИ, ВИМА́ЗУВАТИ розм. рідко. — Док.: ви́креслити, ви́ключити, ви́кинути, ви́пустити, усу́нути, ви́мазати.
Словник синонімів української мови
усувати —
Усува́ти, -ва́ю, -ва́єш; усу́нути, -су́ну, -неш кого (звільни́ти), але усува́ти, усу́нути або всува́ти, всу́нути = встромля́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
усувати —
УСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., УСУ́НУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. Суспільна власність на засоби виробництва при соціалізмі назавжди усуває класові антагонізми (Ком. Укр.
Словник української мови в 11 томах