усувати
УСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., УСУ́НУТИ, ну, неш, док.
1. що. Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати.
Добре організований контроль за виконанням завдань дозволяє виявляти і своєчасно усувати недоліки в роботі (з наук. літ.);
Підлива з м'яти усуває специфічний запах і присмак баранини (з наук.-попул. літ.);
– Я постараюсь усунути всі завади, що стоять в дорозі нашому щастю! (І. Франко);
– Я взявся усунути обрив [проводів], не вимикаючи струму. Ви уявляєте, що це значить? (О. Гончар);
Запорожці відчувають позов до участі в гайдамаччині, правда, усунувши з неї елемент простого грабунку та розбою (Г. Колісник);
// Виключати, викидати звідкись.
Він [М. Коцюбинський] .. усував із своїх творів ті іншомовні слова, які негативно позначалися на доступності мови “для широкої публіки” (з наук. літ.).
2. кого. Так чи інакше позбавлятися когось (відстороняти від якоїсь діяльності, справи, звільняти з роботи і т. ін.); позбуватися.
[Гуральський:] Від завтра беріться до енергійної роботи .. Стоїть вам хтось на перешкоді – покажіть, ми усунемо його (Мирослав Ірчан);
До Безаківської нічого не трапилося, потім за Шалвою ув'язався шпик .. Маруся вирішила усунути його. Пішла підбігом [підбігцем] і наздогнала шпика. – Колего, – шепнула, беручи шпика під руку. – Він мій... (Ф. Бурлака);
Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових (В. Гжицький).
3. що, діал. Відсовувати.
Одна частина із заступами стала підкопувати землю від воріт і усувати каміння (А. Чайковський).
УСУВА́ТИ² див. всува́ти.
Словник української мови (СУМ-20)