утеряти

Утеряти, -ряю, -єш

гл. Утратить, потерять, лишиться. Та втеряла вчора вечір, втеряю й тепера. Мет. 98. Свою красоньку втеряла. Макс.

Значення в інших словниках

1. утеряти — утеря́ти дієслово доконаного виду утратити розм.  Орфографічний словник української мови
2. утеряти — УТЕРЯ́ТИ (ВТЕРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, док., кого, що, розм. Те саме, що утра́тити. – Де се ви, батьки, блукали, що й не обідали вкупі? – питав Іванець. – Та от бач! – кажуть. – За цим ледащом і обід утеряли (П. Куліш); Усе воюєм, боремось... А доки? ..  Словник української мови у 20 томах
3. утеряти — -яю, -яєш, док., перех., розм. Те саме, що утратити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утеряти — УТРА́ТИТИ (ВТРА́ТИТИ) (залишитися без когось, чогось), ПОЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИСЯ, ЛИШИ́ТИСЯ, СТРА́ТИТИ, ЗГУБИ́ТИ, СТЕРЯ́ТИ розм., УТЕРЯ́ТИ розм., ЗАТРА́ТИТИ діал.; ПРОГА́ЯТИ, ПРОҐА́ВИТИ розм. (внаслідок спізнення, неуважності тощо). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. утеряти — УТЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Те саме, що утра́тити. — Де се ви, батьки, блукали, що й не обідали вкупі? — питав Іванець. — Та от бач! — кажуть. — За цим ледащом і обід утеряли (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах