утлий

У́тлий, -а, -е

1) = вутлий. Утлий на мороз. Мнж. 193.

2) утлий. Плохой. Шух. І. 207.

Значення в інших словниках

1. утлий — у́тлий: — мізерний [16]  Словник з творів Івана Франка
2. утлий — у́тлий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. утлий — У́тлий. Кволий. Так з поля забирає ся [фосфорову] сіль в зерні, а не дає ся єї в гною. Ріля щораз більше убожіє в ту сіль і мусить через то родити мало, і то утлого зерна.  Українська літературна мова на Буковині
4. утлий — див. слабий  Словник синонімів Вусика
5. утлий — див. вутлий моск. хирний  Словник чужослів Павло Штепа
6. утлий — -а, -е. Те саме, що вутлий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. утлий — У́ТЛИЙ див. ву́тлий.  Словник української мови у 20 томах
8. утлий — СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ...  Словник синонімів української мови
9. утлий — У́ТЛИЙ, а, е. Те саме, що ву́тлий. Утлу шлюпку кидало з хвилі на хвилю, несамовито жбурляло в прірву (Кучор, Голод, 1961, 264); — За вівцями походити днину нелегко, а ще коли не дуже ситий і одежина на тобі утла.  Словник української мови в 11 томах