Значення в інших словниках
-
утлий —
у́тлий: — мізерний [16]
Словник з творів Івана Франка
-
утлий —
у́тлий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
утлий —
У́тлий. Кволий. Так з поля забирає ся [фосфорову] сіль в зерні, а не дає ся єї в гною. Ріля щораз більше убожіє в ту сіль і мусить через то родити мало, і то утлого зерна.
Українська літературна мова на Буковині
-
утлий —
див. слабий
Словник синонімів Вусика
-
утлий —
див. вутлий моск. хирний
Словник чужослів Павло Штепа
-
утлий —
У́ТЛИЙ див. ву́тлий.
Словник української мови у 20 томах
-
утлий —
СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ...
Словник синонімів української мови
-
утлий —
У́ТЛИЙ, а, е. Те саме, що ву́тлий. Утлу шлюпку кидало з хвилі на хвилю, несамовито жбурляло в прірву (Кучор, Голод, 1961, 264); — За вівцями походити днину нелегко, а ще коли не дуже ситий і одежина на тобі утла.
Словник української мови в 11 томах
-
утлий —
У́тлий, -а, -е 1) = вутлий. Утлий на мороз. Мнж. 193. 2) утлий. Плохой. Шух. І. 207.
Словник української мови Грінченка