ухвалювати

Ухвалювати, -люю, -єш

сов. в. ухвалити, -лю, -лиш, гл.

1) Восхвалять, восхвалить. Бог с'єтого не ухвалив. Шух. І. 215.

2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513.

Значення в інших словниках

1. ухвалювати — ухва́лювати 1 дієслово недоконаного виду приймати колективне рішення ухва́лювати 2 дієслово недоконаного виду дуже хвалити, вихвалювати рідко  Орфографічний словник української мови
2. ухвалювати — Постановляти, вирішувати, ураджувати, виносити УХВАЛУ, (порядок дня) затверджувати, Р. схвалювати, док УХВАЛИТИ, розсудити  Словник синонімів Караванського
3. ухвалювати — УХВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., що і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати. – Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, – казав він далі. – Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (М.  Словник української мови у 20 томах
4. ухвалювати — I -юю, -юєш, недок., ухвалити, -алю, -алиш, док., перех. і з інфін. Виносити колективне рішення, вирішувати. || Підтримувати, схвалювати. Ухвалювати рішення. II -юю, -юєш, недок., ухвалити, -алю, -алиш, док., перех., заст. Дуже хвалити, вихваляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ухвалювати — УХВАЛИ́ТИ (винести колективне рішення), ПОСТАНОВИ́ТИ, ВИ́РІШИТИ, УРА́ДИТИ, ПРИГОВОРИ́ТИ заст. — Недок.: ухва́лювати, постановля́ти, вирі́шувати, ура́джувати, пригово́рювати. Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце (А. Головко).  Словник синонімів української мови
6. ухвалювати — Ухва́лювати, -люю, -люєш; ухвали́ти, ухвалю́, ухва́лиш, -лять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ухвалювати — УХВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати. — Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, — казав він далі. — Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах