ухвалювати
УХВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати.
— Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, — казав він далі. — Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (Коцюб., І, 1955, 167);
[Стрижень:] Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати (Корн., І, 1955, 55);
Архівом вона дуже зацікавилась. Ухвалили працювати в ньому втрьох — Павлусь, Панкратов і Черняєва (Донч., II, 1956, 19);
— А що ухвалив сойм? — спитав з місця Потоцький (Тулуб, Людолови, І, 1957, 30);
Десь позаду промова, наради, резолюція, шуми юрби. Ухвалили на з’їзді багато (Сос., І, 1957, 336);
// Підтримувати, схвалювати.
[Василь:] Так ти ухвалюєш мій сміливий замір [написати драму]? [Петро:] Цілком ухвалюю й благословляю (Сам., II, 1958, 97);
Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врешті Матюшин та Гнидин (Головко, II, 1957, 146).
Ухва́лювати (ухвали́ти) рі́шення (резолю́цію, постано́ву і т. ін.) — приймати ухвалу.
Дальше ухвалило віче резолюцію в справі загального голосування і доходових податків (Стеф., II, 1953, 59);
IX з’їзд партії ухвалив спеціальну постанову про випуск першого зібрання творів В. І. Леніна (Рад. Укр., 21.I 1965, 2).
УХВА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех., заст. Дуже хвалити, вихваляти.
Човник був так чепурно,.. так гарно зроблений, весельце так лагідно лежало, що всі ми.. в один голос ухвалили його найдужче (Л. Янов., І, 1959, 330).
Словник української мови (СУМ-11)