ухвалювати
УХВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати.
— Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, — казав він далі. — Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (Коцюб., І, 1955, 167);
[Стрижень:] Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати (Корн., І, 1955, 55);
Архівом вона дуже зацікавилась. Ухвалили працювати в ньому втрьох — Павлусь, Панкратов і Черняєва (Донч., II, 1956, 19);
— А що ухвалив сойм? — спитав з місця Потоцький (Тулуб, Людолови, І, 1957, 30);
Десь позаду промова, наради, резолюція, шуми юрби. Ухвалили на з’їзді багато (Сос., І, 1957, 336);
// Підтримувати, схвалювати.
[Василь:] Так ти ухвалюєш мій сміливий замір [написати драму]? [Петро:] Цілком ухвалюю й благословляю (Сам., II, 1958, 97);
Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врешті Матюшин та Гнидин (Головко, II, 1957, 146).
Ухва́лювати (ухвали́ти) рі́шення (резолю́цію, постано́ву і т. ін.) — приймати ухвалу.
Дальше ухвалило віче резолюцію в справі загального голосування і доходових податків (Стеф., II, 1953, 59);
IX з’їзд партії ухвалив спеціальну постанову про випуск першого зібрання творів В. І. Леніна (Рад. Укр., 21.I 1965, 2).
УХВА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех., заст. Дуже хвалити, вихваляти.
Човник був так чепурно,.. так гарно зроблений, весельце так лагідно лежало, що всі ми.. в один голос ухвалили його найдужче (Л. Янов., І, 1959, 330).
Значення в інших словниках
- ухвалювати — ухва́лювати 1 дієслово недоконаного виду приймати колективне рішення ухва́лювати 2 дієслово недоконаного виду дуже хвалити, вихвалювати рідко Орфографічний словник української мови
- ухвалювати — Постановляти, вирішувати, ураджувати, виносити УХВАЛУ, (порядок дня) затверджувати, Р. схвалювати, док УХВАЛИТИ, розсудити Словник синонімів Караванського
- ухвалювати — УХВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., що і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати. – Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, – казав він далі. – Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (М. Словник української мови у 20 томах
- ухвалювати — I -юю, -юєш, недок., ухвалити, -алю, -алиш, док., перех. і з інфін. Виносити колективне рішення, вирішувати. || Підтримувати, схвалювати. Ухвалювати рішення. II -юю, -юєш, недок., ухвалити, -алю, -алиш, док., перех., заст. Дуже хвалити, вихваляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ухвалювати — УХВАЛИ́ТИ (винести колективне рішення), ПОСТАНОВИ́ТИ, ВИ́РІШИТИ, УРА́ДИТИ, ПРИГОВОРИ́ТИ заст. — Недок.: ухва́лювати, постановля́ти, вирі́шувати, ура́джувати, пригово́рювати. Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце (А. Головко). Словник синонімів української мови
- ухвалювати — Ухва́лювати, -люю, -люєш; ухвали́ти, ухвалю́, ухва́лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ухвалювати — Ухвалювати, -люю, -єш сов. в. ухвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Восхвалять, восхвалить. Бог с'єтого не ухвалив. Шух. І. 215. 2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513. Словник української мови Грінченка