ухвалювати

УХВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., що і з інфін.

Приймати колективне рішення, вирішувати.

– Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, – казав він далі. – Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (М. Коцюбинський);

[Стрижень:] Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати (О. Корнійчук);

Архівом вона дуже зацікавилась. Ухвалили працювати в ньому втрьох – Павлусь, Панкратов і Черняєва (О. Донченко);

– А що ухвалив сойм? – спитав з місця Потоцький (З. Тулуб);

Десь позаду промова, наради, резолюція, шуми юрби. Ухвалили на з'їзді багато (В. Сосюра);

// Підтримувати, схвалювати.

[Василь:] Так ти ухвалюєш мій сміливий замір [написати драму]? [Петро:] Цілком ухвалюю й благословляю (В. Самійленко);

Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врешті Матюшин та Гнидин (А. Головко).

(1) Ухва́лювати / ухвали́ти рі́шення (резолю́цію, постано́ву і т. ін.) – приймати ухвалу.

Дальше ухвалило віче резолюцію в справі загального голосування і доходових податків (В. Стефаник);

Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України (з мови документів);

Парламент Франції .. ухвалив законопроект про захист французької мови (з навч. літ.).

УХВА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., кого, що, заст.

Дуже хвалити, вихваляти.

Човник був так чепурно, .. так гарно зроблений, весельце так лагідно лежало, що всі ми .. в один голос ухвалили його найдужче (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me