файненький
Файний, -а, -е
Красивый; хорошій. Дівка файна. Гол. IV. 444. Зобачив на високій горі дуже файну церкву. Гн. II. 48. (Мур) робив мій дядько, — муляр був файний. Грин. ІІ. 94. ум. файненький, файнесенький. Собачка молоденька, файненька бігає. Грин. II. 74.
Словник української мови Грінченка