хваленик

Хваленик, -ка

м. Тотъ, кого хвалять. Вареники — божі хваленим: всяке хвале, та не всяке варе. Ком. Пр. № 546.

Значення в інших словниках

1. хваленик — хвале́ник іменник чоловічого роду, істота той, кого хвалять; хвалитель розм.  Орфографічний словник української мови
2. хваленик — ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм. 1. Той, кого хвалять, вихваляють. Вареники – Божі хваленики (Сл. Б. Грінченка). 2. Те саме, що хвали́тель.  Словник української мови у 20 томах
3. хваленик — -а, ч., розм. 1》 Той, кого хвалять, вихваляють. 2》 Те саме, що хвалитель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хваленик — ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм. 1. Той, кого хвалять, вихваляють. 2. Те саме, що хвали́тель. Підставні хваленики за плату од купців вихвалюють коні на всі боки і запевнюють панків, що коні добрі...  Словник української мови в 11 томах