хваленик

хвале́ник

іменник чоловічого роду, істота

той, кого хвалять; хвалитель

розм.

Значення в інших словниках

1. хваленик — ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм. 1. Той, кого хвалять, вихваляють. Вареники – Божі хваленики (Сл. Б. Грінченка). 2. Те саме, що хвали́тель.  Словник української мови у 20 томах
2. хваленик — -а, ч., розм. 1》 Той, кого хвалять, вихваляють. 2》 Те саме, що хвалитель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хваленик — ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм. 1. Той, кого хвалять, вихваляють. 2. Те саме, що хвали́тель. Підставні хваленики за плату од купців вихвалюють коні на всі боки і запевнюють панків, що коні добрі...  Словник української мови в 11 томах
4. хваленик — Хваленик, -ка м. Тотъ, кого хвалять. Вареники — божі хваленим: всяке хвале, та не всяке варе. Ком. Пр. № 546.  Словник української мови Грінченка