хвалитель

хвали́тель

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. хвалитель — ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
2. хвалитель — -я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хвалитель — ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (Крим., Вибр., 1965, 138).  Словник української мови в 11 томах