хвалитель

ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь.

При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (Крим., Вибр., 1965, 138).

Значення в інших словниках

1. хвалитель — хвали́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. хвалитель — ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
3. хвалитель — -я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови