1. Словник української мови в 11 томах

хвалитель

ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь.

При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (Крим., Вибр., 1965, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвалитель — хвали́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хвалитель — ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (А. Кримський). Словник української мови у 20 томах
  3. хвалитель — -я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови