хвалитель
ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь.
При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (А. Кримський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвалитель — хвали́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- хвалитель — -я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвалитель — ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (Крим., Вибр., 1965, 138). Словник української мови в 11 томах