1. Словник української мови в 11 томах

хваленик

ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм.

1. Той, кого хвалять, вихваляють.

2. Те саме, що хвали́тель.

Підставні хваленики за плату од купців вихвалюють коні на всі боки і запевнюють панків, що коні добрі, бо буцімто вони їх давно знають і самі ладні торгувати й купити їх… Але пани їм не ймуть віри (Н.-Лев., VII, 1966, 357).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хваленик — хвале́ник іменник чоловічого роду, істота той, кого хвалять; хвалитель розм. Орфографічний словник української мови
  2. хваленик — ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм. 1. Той, кого хвалять, вихваляють. Вареники – Божі хваленики (Сл. Б. Грінченка). 2. Те саме, що хвали́тель. Словник української мови у 20 томах
  3. хваленик — -а, ч., розм. 1》 Той, кого хвалять, вихваляють. 2》 Те саме, що хвалитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хваленик — Хваленик, -ка м. Тотъ, кого хвалять. Вареники — божі хваленим: всяке хвале, та не всяке варе. Ком. Пр. № 546. Словник української мови Грінченка