хваленик
хвале́ник
-а, ч., розм.
1》 Той, кого хвалять, вихваляють.
2》 Те саме, що хвалитель.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хваленик — хвале́ник іменник чоловічого роду, істота той, кого хвалять; хвалитель розм. Орфографічний словник української мови
- хваленик — ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм. 1. Той, кого хвалять, вихваляють. Вареники – Божі хваленики (Сл. Б. Грінченка). 2. Те саме, що хвали́тель. Словник української мови у 20 томах
- хваленик — ХВАЛЕ́НИК, а, ч., розм. 1. Той, кого хвалять, вихваляють. 2. Те саме, що хвали́тель. Підставні хваленики за плату од купців вихвалюють коні на всі боки і запевнюють панків, що коні добрі... Словник української мови в 11 томах
- хваленик — Хваленик, -ка м. Тотъ, кого хвалять. Вареники — божі хваленим: всяке хвале, та не всяке варе. Ком. Пр. № 546. Словник української мови Грінченка