1. Словник української мови в 11 томах

хвалений

ХВА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до хвали́ти.

Особливо невдоволений був бригадир Зозуля. Вже випливли нагору його могоричеві діла, і з шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (Жур., Звич. турботи, 1960, 106).

2. у знач. прикм. Розхвалений, занадто високо оцінений.

Через мить на обличчі в секретарки з’явився вираз задоволення. Вона зрозуміла, що хваленому, серйозному Чумакові сьогодні за щось добре перепало (Збан., Переджнив’я, 1955, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвалений — хва́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. хвалений — ХВА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до хвали́ти. Особливо невдоволений був бригадир Зозуля. Вже випливли нагору його могоричеві діла, і з шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (С. Журахович). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  3. хвалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до хвалити. 2》 у знач. прикм. Розхвалений, занадто високо оцінений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хвалений — Хва́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хвалений — Хвалений, -а, -е Хваленный, похваленный, получившій похвалу. Ти отце добув, то будеш у хазяїна хвалений. Мнж. 56. Словник української мови Грінченка