хвалитися

Хвалитися, -люся, -лишся

гл.

1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. І. 24. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати. Рудч. Ск.

2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. посл. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині. Ном. № 9460.

3) Угрожать, обѣщать. Грин. ІІІ. 249. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Мет. 117. Хвалиться знести всю шляхту гі панство. К. ЦН. 256.

Значення в інших словниках

1. хвалитися — (хвалити себе) вихвалятися, хвастати, хизуватися, (більшою мірою) величатися, чванитися, задаватися, козиряти.  Словник синонімів Полюги
2. хвалитися — хвали́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. хвалитися — Хвалити себе; (чим) вихвалятися, хвастати, ХИЗУВАТИСЯ, ЧВАНИТИСЯ, кн. фанфаронити; (убити) нахвалятися; (кому) говорити, повідати, повідомляти кого.  Словник синонімів Караванського
4. хвалитися — Виношуватися, вихвалятися, вихвастуватися, задаватися, осьмикати (ось ми!), похвалятися, розхвалятися, хвастати, хвастатися, якати Фразеологічні синоніми: випинати груди; носитися, як баба з ступою (ступіром); носитися, як дурень з балалайкою...  Словник синонімів Вусика
5. хвалитися — [хвалитиес'а] -л'ус'а, -лиес':а, -лиец':а, -л'ац':а; нак. -лис'а, -л'іц':а  Орфоепічний словник української мови
6. хвалитися — ХВАЛИ́ТИСЯ, хвалю́ся, хва́лишся, недок. 1. Хвалити себе, вихвалятися ким-, чим-небудь. Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); – І годі тобі хвалитись дітьми. Хвалила ж сова своїх дітей, що нема кращих на світі, а яка ж там совина краса?...  Словник української мови у 20 томах
7. хвалитися — хвалюся, хвалишся, недок. 1》 Хвалити себе, вихвалятися ким-, чим-небудь. 2》 кому і без додатка. Розповідати, казати так, щоб усі чули. || Виявляти, розкривати те, що до цього часу було таємницею, невідомим; відкривати. 3》 з інфін., із спол. що. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. хвалитися — ВІДКРИВА́ТИ (робити відомим те, що було прихованим, таємним), РОЗКРИВА́ТИ, ВИКРИВА́ТИ, З'ЯСО́ВУВАТИ, ХВАЛИ́ТИСЯ. — Док.: відкри́ти, розкри́ти, ви́крити, з'ясува́ти, похвали́тися.  Словник синонімів української мови
9. хвалитися — ХВАЛИ́ТИСЯ, хвалю́ся, хва́лишся, недок. 1. Хвалити себе, вихвалятися ким-, чим-небудь. — І годі тобі хвалитись дітьми. Хвалила ж сова своїх дітей, що нема кращих на світі, а яка ж там совина краса? — сказав Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 282);...  Словник української мови в 11 томах