хвостик —
хво́стик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
хвостик —
Викривлена частина запису ноти, що додається доштилю. Кількість Х. показує тривалість ноти (восьма, шістнадцята,тридцять друга, шістдесят четверта і т.д.).
Словник-довідник музичних термінів
хвостик —
ХВО́СТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до хвіст 1–10, 12. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (І. Нечуй-Левицький); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Олесь Досвітній)...
Словник української мови у 20 томах
хвостик —
-а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до хвіст 1-10), 12). 2》 перен., розм. Частина чого-небудь; кінчик. || Дуже мала (перев. остання) частина періоду, часу. З хвостиком — з надлишком, з невеликою надбавкою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хвостик —
бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці.
Фразеологічний словник української мови
хвостик —
ХВО́СТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до хвіст 1-10, 12. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (Н.-Лев., III, 1956, 377); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Досв., Вибр.
Словник української мови в 11 томах