хлопцювати

Хлопцювати, -цю́ю, -єш

гл. Быть въ отроческомъ возрастѣ, быть мальчикомъ. Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став. (Стрижев.). Як я ще хлопцював. О. 1862. IX. 63.

Значення в інших словниках

1. хлопцювати — ХЛОПЦЮВА́ТИ, цю́ю, ю́єш, недок., розм., рідко. Бути хлопцем, підлітком. Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став (Сл. Б. Грінченка); Як я ще хлопцював (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. хлопцювати — Хлопцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)