хлопцювати

ХЛОПЦЮВА́ТИ, цю́ю, ю́єш, недок., розм., рідко.

Бути хлопцем, підлітком.

Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став (Сл. Б. Грінченка);

Як я ще хлопцював (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. хлопцювати — Хлопцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. хлопцювати — Хлопцювати, -цю́ю, -єш гл. Быть въ отроческомъ возрастѣ, быть мальчикомъ. Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став. (Стрижев.). Як я ще хлопцював. О. 1862. IX. 63.  Словник української мови Грінченка