хлопцювати
ХЛОПЦЮВА́ТИ, цю́ю, ю́єш, недок., розм., рідко.
Бути хлопцем, підлітком.
Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став (Сл. Б. Грінченка);
Як я ще хлопцював (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлопцювати — Хлопцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хлопцювати — Хлопцювати, -цю́ю, -єш гл. Быть въ отроческомъ возрастѣ, быть мальчикомъ. Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став. (Стрижев.). Як я ще хлопцював. О. 1862. IX. 63. Словник української мови Грінченка