Словник української мови Грінченка

хлюпання

Хлюпання, -ня

с. Плесканіе.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. хлюпання — хлю́пання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. хлюпання — I брьохання, жвахтіння, плескання, плескіт, плескотання, плескотіння, плюскання, плюскотання, плюскотіння, плюхання, хлипання, хлюпання, хлюпотання, хлюпотіння, чалапання, чалапкання, чвакання, човкання II див. звучання; плескіт; хлюпання  Словник синонімів Вусика
  3. хлюпання — [хл'упан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
  4. хлюпання — ХЛЮ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. хлю́пати і хлю́патися та звуки, утворювані цією дією. Чути тільки хлюпання хвилі та ритмічне поскрипування кочетів (О. Гончар); Запанувала тиша, яку порушувало лише методичне хлюпання голубих хвиль об руде каміння (П.  Словник української мови у 20 томах
  5. хлюпання — -я, с. Дія за знач. хлюпати і хлюпатися та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хлюпання — Хлю́пання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хлюпання — ХЛЮ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. хлю́пати і хлю́патися та звуки, утворювані цією дією. Чути тільки хлюпання хвилі та ритмічне поскрипування кочетів (Гончар, Тронка, 1963, 234); Запанувала тиша...  Словник української мови в 11 томах