хлюпання
ХЛЮ́ПАННЯ, я, с.
Дія за знач. хлю́пати і хлю́патися та звуки, утворювані цією дією.
Чути тільки хлюпання хвилі та ритмічне поскрипування кочетів (О. Гончар);
Запанувала тиша, яку порушувало лише методичне хлюпання голубих хвиль об руде каміння (П. Панч);
Під снігом чоботи хлюпали в калюжах, і доводилося стримувати ходу, щоб не викрити себе тим голосним хлюпанням (Іван Ле);
Лабораторія сповнилась хлюпанням води та дзенькотом посуду (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)