хмарити

Хмарити, -рить, хмаритися, -риться

гл. безл. Покрываться тучами. Ой хмариться, туманиться став дощ накрапати. н. п. Небо хмариться. Єв. Мт. XVI. 3. Куриться, хмариться, — дощ буде. Грин. ІІІ. 384. Шуткують, а у мене в душі хмариться. Ком. Пр. № 435. Дивиться, мов би хмарить. Смотритъ сумрачно, мрачно. Кролев. у.

Значення в інших словниках

1. хмарити — хма́рити 1 дієслово недоконаного виду про погоду безос. хма́рити 2 дієслово недоконаного виду робити кого-, що-небудь похмурим, невеселим розм.  Орфографічний словник української мови
2. хмарити — ХМА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. тільки 3 ос., безос. Ставати хмарним, укриватися хмарами. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися.  Словник української мови у 20 томах
3. хмарити — -рю, -риш, недок. 1》 тільки 3 ос., неперех., безос. Ставати хмарним, укриватися хмарами. 2》 перех., перен., розм. Робити кого-, що-небудь похмурим, невеселим. || Надавати своєму обличчю, чолу похмурого, невеселого, стурбованого чи гнівного виразу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хмарити — ХМА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. тільки 3 ос., неперех., безос. Ставати хмарним, укриватися хмарами. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися.  Словник української мови в 11 томах