хмарник —
ХМА́РНИК, а, ч., діал. Характерник, який повеліває хмарами, погодою. Поширеним на Бойківщині було вірування в можливість людей, наділених надзвичайною силою, насилати або відвертати дощ, градові хмари або інші стихійні лиха. Їх називали “хмарниками”, тучниками“, ”градівниками“... (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
хмарник —
-а, ч. Химородник, чаклун, що владарює над хмарами і повеліває ними.
Великий тлумачний словник сучасної мови