хмарник

ХМА́РНИК, а, ч., діал.

Характерник, який повеліває хмарами, погодою.

Поширеним на Бойківщині було вірування в можливість людей, наділених надзвичайною силою, насилати або відвертати дощ, градові хмари або інші стихійні лиха. Їх називали “хмарниками”, тучниками“, ”градівниками“... (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. хмарник — див. чародій  Словник синонімів Вусика
2. хмарник — -а, ч. Химородник, чаклун, що владарює над хмарами і повеліває ними.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хмарник — Хмарник, -ка м. Колдунъ, управляющій тучами. МУЕ. ІІІ. 53.  Словник української мови Грінченка