хмарник

ХМА́РНИК, а, ч., діал.

Характерник, який повеліває хмарами, погодою.

Поширеним на Бойківщині було вірування в можливість людей, наділених надзвичайною силою, насилати або відвертати дощ, градові хмари або інші стихійні лиха. Їх називали “хмарниками”, тучниками“, ”градівниками“... (з наук. літ.).