хмарний

ХМА́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до хма́ра 1.

Поволі сонце запливло у хмарну каламуть (І. Гончаренко);

Літак ішов високо, над хмарним покровом, який ще з самого ранку обгорнув землю (Ю. Бедзик);

Спостереження за рухом окремих хмарних утворень на Марсі вказують на те, що швидкість вітру на планеті в період рядових протистоянь не перевищує 20 м/сек (з наук. літ.).

2. З хмарами (перев. про погоду); похмурий.

Дув попутний вітер, але погода весь час стояла хмарна і йшов сніг (з наук.-попул. літ.);

// Укритий хмарами.

Коли вона прокинулась, сіре світло падало з хмарного неба (М. Коцюбинський);

Неба сині люки вітер пробиває в хмарній вишині (В. Сосюра);

// Непогожий (про частину доби, пору року).

Хмарний зимовий день здавався сутінками після ясного світла електричних ламп (В. Собко);

Ранок був хмарний і туманний – звичайний для Одеси в другій половині листопада (Ю. Смолич).

3. перен. Те саме, що похму́рий 2.

Лице було хмарне, темне й сумне, як північне небо (І. Нечуй-Левицький);

Хмарною прийшла Оленка додому, не сказала нікому нічого, затаїла тривогу в серці (К. Гордієнко);

Він хмарний сидів кінець столу, – все настільника рукою розгладжував. На Мелашку не зводив очей... (Г. Косинка);

Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою. Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою (В. Сосюра);

Погляд його упав на чоловіка, що сидів у кутку; його хмарне лице не сходилося з ясним поглядом присутніх (Н. Кобринська);

Замість відповіді вказала вона хмарним поглядом на Василя (О. Кобилянська);

Пан Пшестшельський був у хмарнім настрою (І. Франко);

За підводою в хмарних роздумах їде увесь в ремінному одязі чорнявий .. вершник (М. Стельмах).

4. перен. Те саме, що похму́рий 3.

Помовчав [дід]. А тоді розгорнув життя своє минуле хмарне (А. Головко);

Мене тривожить жаль гіркий, Весь час з'являються загиблі роки хмарні (М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова).

△ (1) Хма́рні техноло́гії.

(2) Хма́рні обчи́слення.