хроп

Хроп!

меж., выражающее ударъ, бросаніе со звукомъ, разбиваніе. Де взявся Мартин, — хроп бідою об тин. КС. 1884. І. 29.

Значення в інших словниках

1. хроп — ХРОП, виг. Уживається для позначення удару. Де взявся мартин – хроп бідою об тин (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах