хропнути

Хропнути, -ну, -неш

гл. Ударить, бросить со звукомъ, разбить (о посудѣ). Не вгадала, як і хропнула вона миску.

---------------

Хропнути, -ну, -неш

гл. Захрапѣть разъ. (Кінь) здорово хропне. О. 1862. І. 16.

Значення в інших словниках

1. хропнути — хро́пнути дієслово доконаного виду ударити хропну́ти дієслово доконаного виду сопнути розм.  Орфографічний словник української мови
2. хропнути — ХРОПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до хропі́ти, хропти́. Став розказувати [Хома].., як танцював і як Юдун йому розказував, що які порядки є у пеклі... та як розказав усе, протягсь, хропнув тричі та тут при людях і вмер... (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. хропнути — I хр`опнути-ну, -неш, док., перех., розм. Ударити, кинути, розбити. II хропн`ути-ну, -неш, док., розм. Однокр. до хропіти, хропти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хропнути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. хропнути — ХРОПНУ́ТИ, ну, неш, док., перех., розм. Ударити, кинути, розбити. Як глянув [Олексій] на свій портрет, здоймів [здійняв] його з стіни і хропнув об землю (П. Куліш, Вибр., 1969, 300); Не вгадала, як і хропнула вона миску (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах