хуґа

Хуґа, -ґи

ж. Вьюга, мятель. О. 1862. У. Кух. 39, 29. Як піднялась хуґа! Ліпе ж тобі, що й Господи! Мнж. 130.

Значення в інших словниках

1. хуґа — (вітер із снігом) див. ХУРТОВИНА; П. чвара, колотнеча, сварка.  Словник синонімів Караванського
2. хуґа — ХУ́ҐА, и, ж. 1. Сильний вітер із снігом; завірюха, хуртовина, фуга. В глибоких заметах брьохають коні, Хуга замітає снігом дорогу, Мов пекло у полі – світа не видко! (М. Коцюбинський); Був темний вечір.  Словник української мови у 20 томах
3. хуґа — Ху́ґа, -ґи, -зі (хуртовина)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)