хіть

Хіть, хо́ті и хіті

ж. Охота, желаніе. Були латинці дружні люде і воюватись мали хіть. Котл. Ен. IV. 60. Сього дива — аби хіть. Ном. № 7673. Аби хіть була! от як уже немає хоті.... Ном. № 4975. Хіті з вола, а сили з комаря. Ком. Пр. № 1233. хіть мати до ко́го. Имѣть къ кому склонность, влеченіе. До кого ти хіть більшу маєш? Полт.

Значення в інших словниках

1. хіть — хіть іменник жіночого роду форма 'хіті' є діалектною  Орфографічний словник української мови
2. хіть — Хотіння, охота, бажання, жм. кортячка, с. прагнення, (до чого) нахил, потяг, поваб, пристрасть, хист, (до кого) жага, п! ЖАДОБА  Словник синонімів Караванського
3. хіть — ХІТЬ, хо́ті і діал. хі́ті, ж., розм. 1. перев. до чого або з інфін. Бажання, прагнення здійснити, виконати щось, домогтися чогось; охота, готовність. Були латинці дружні люди і воюватись мали хіть (І. Котляревський); Аби хіть була! От як уже немає хоті...  Словник української мови у 20 томах
4. хіть — хоті і діал. хіті, ж., розм. 1》 перев. до чого або з інфін. Бажання, прагнення здійснити, виконати щось, домогтися чогось. || у знач. присудк. сл. Є бажання, хочеться. || Потреба в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хіть — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев.  Словник синонімів української мови
6. хіть — Хіть, хо́ті, хо́ті, хі́ттю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хіть — ХІТЬ, хо́ті і діал. хі́ті, ж., розм. 1. перев. до чого або з інфін. Бажання, прагнення здійснити, виконати щось, домогтися чогось. На другий день добув [Чіпка] десь ціпа й молотив у клуні.. Де та сила і хіть узялися!...  Словник української мови в 11 томах