хіть
ХІТЬ, хо́ті і діал. хі́ті, ж., розм.
1. перев. до чого або з інфін. Бажання, прагнення здійснити, виконати щось, домогтися чогось.
На другий день добув [Чіпка] десь ціпа й молотив у клуні.. Де та сила і хіть узялися! (Мирний, І, 1949, 323);
Щоб була ти щасливою в світі,— То не мав би я іншої хіті, Най там серце кого не коха (Граб., І, 1959, 264);
// у знач. присудк. сл. Є бажання, хочеться.
Хто хоче, грає або співає, кому хіть — бряжчить на арфі (Вовчок, І, 1955, 374);
// Потреба в чому-небудь.
Зістався смуток, той смуток, що гризе душу, проганяє сон вночі, одбиває хіть їсти й пити (Н.-Лев., VI, 1966, 68);
Звірі полювали один на одного, дрібнота рятувалася від хижаків, хижаки докладали всіх зусиль, щоб перехопити, щоб упіймати й задовольнити свою хіть до їжі (Донч., II, 1956, 43).
♦ Бере́ (бра́ла, взяла́, прийшла́, при́йде) хіть — хочеться, хотілося, захочеться, захотілося.
— Куди їм виселятись? пощо? — питали вони себе, і їх брала хіть в живі очі розсміятися (Коцюб., І, 1955, 294);
— Ти шиєш, та й мене взяла хіть до роботи,— обізвалась Марта Кирилівна (Н.-Лев., VI, 1966, 62);
От, може, вам колись,— часами се буває,— Розглянути старі шпаргали прийде хіть (Л. Укр., І, 1951, 112);
З (із) [вели́кою, ми́лою і т. ін.] хі́ттю — з приємністю, радістю; охоче.
— У кого се ти хліба позичила? — У Микити у Румая.— Довго, мабуть, гнувся — не давав? — О, де ж там! І трошки ні! Зараз, таки зараз дав, із милою хіттю (Вовчок, І, 1955, 147);
З великою хіттю пристану до перекладання книжок для дітей (Коцюб., III, 1956, 121).
2. Нахил, потяг, пристрасть до якоїсь діяльності чи якихось занять.
Лісник знайомий єсть у мене. Він До щеплювання має хіть велику (Рильський, III, 1961, 204);
Семенко усю свою хіть, що мав до господарства, з хати на клуб переніс (Мур., Бук. повість, 1959, 134);
— Не знаєш, що твій батько — мій батько? Що він мені прищепив хіть до механізації? Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили (Логв., Давні рани, 1961, 144);
// до кого. Любовний потяг, пристрасть.
— Рутулець Турн тебе вже свата, За ним, бач, тягне і Амата, І ти в йому находиш смак. До кого хіть ти більшу маєш, Скажи, кого з нас вибираєш? (Котл., І, 1952, 178).
Словник української мови (СУМ-11)