хітон
ХІТО́Н, а, ч. Чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків, що нагадував сорочку (перев. без рукавів), підперезану поясом з напуском.
В білім хітоні вона, оперезана поясом срібним, їде, недбало віжки держачи (Фр., XIII, 1954, 317);
[Сапфо:] Я краще дам тобі отой хітон, Що виткала недавно (Л. Укр., III, 1952, 726);
Гостеві кожен хітона, і випрану чисто керею [кирею], Й золота хай принесе по таланту в дарунок почесний… (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 147);
// Широкий одяг, що спадає донизу вільними складками.
Більшість хворих [санаторію] були вдягнуті в широкі хітони майже до п’ят з довгими до зап’ясть рукавами (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 335);
Єпископи зняли з Ярослава пурпуровий хітон, відіпнули йому меч і підвели князя до вівтаря (Загреб., Диво, 1968, 698);
// У балеті — одяг без рукавів, що нагадує римську туніку.
Словник української мови (СУМ-11)