хітон
ХІТО́Н, а, ч.
Чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків, що нагадував сорочку (перев. без рукавів), підперезану поясом з напуском.
В білім хітоні вона, оперезана поясом срібним, їде, недбало віжки держачи (І. Франко);
[Сапфо:] Я краще дам тобі отой хітон, Що виткала недавно (Леся Українка);
Гостеві кожен хітона, і випрану чисто керею [кирею], Й золота хай принесе по таланту в дарунок почесний... (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// Широкий одяг, що спадає донизу вільними складками.
Більшість хворих [санаторію] були вдягнуті в широкі хітони майже до п'ят з довгими до зап'ясть рукавами (Ю. Смолич);
Єпископи зняли з Ярослава пурпуровий хітон, відіпнули йому меч і підвели князя до вівтаря (П. Загребельний);
// У балеті – одяг з легкої тканини і глибокими розрізами по боках без рукавів, що нагадує римську туніку.
Словник української мови (СУМ-20)