цяпати
Цяпати, -паю, -єш, одн. в. цяпнути, -ну, -неш
гл.
1) Черпать, брать понемногу, зачерпнуть немного. Оце вже почне цяпати кірцем. Узяв би прямо та з відра й насипав у самувар. Черномор.
2) Доить. А я тую козоньку цяпала, цяпала. Грин. ІІІ. 229.
3) Капать, капнуть. Кровцю пустила, — кровця цяпала; де кровця цяпне, — церковця стане. Kolb. І. 96.
4) О птенцахъ: пищать, пискнуть. Курчата цяпають у сінях.
5) = цв'якати. Вх. Лем. 481.
Словник української мови Грінченка