цяпати
ЦЯ́ПАТИ¹, аю, аєш, недок., що, діал.
1. Черпати, набирати потроху.
Нахилившись над горшком, Устина довго цяпала ложкою молочну кашу, спокійно, щоб не схлюпнути, поставила на стіл миску (С. Чорнобривець).
2. Доїти.
А я тую козоньку [кізоньку] Цяпала, цяпала (з народної пісні);
Катря спершу не прислухалась, – доїла собі, чимось своїм заклопотана, і насторожилась враз, коли хлопці нагло урвали розмову, наче й не стало їх. Перестала й Катря цяпати – прислухалась (А. Головко).
3. Крапати.
Щохвилини маленькі струмочки води текли з мурів, потихеньку, помаленьку, ледве чутно цяпали по цегляній долівці (Грицько Григоренко);
Зі стріхи цяпала вода, краплі іскристо мерехтіли на сонці (В. Дрозд).
4. Бити, ударяти.
Тут бриніли та цяпали о стіни кулі (І. Франко);
Стара Хмеличка зітхає і знову схиляється над рядком, цяпає сапою, а в голові снують думки – про дочок і онуку (І. Цюпа).
ЦЯ́ПАТИ², аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що пища́ти.
Курчата цяпають у сінях (Сл. Б. Грінченка);
В гніздах бакланів .. дуже цяпають пташенята (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)