цідильце

Цідилко, -ка

с.

1) = цідилок. Желех.

2) Большой узелъ, въ который завязаны спереди концы женскаго платка. Гол. Од. 26. ум. ціди́льце. Желех.

Значення в інших словниках

1. цідильце — ціди́льце іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. цідильце — ЦІДИ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ціди́лко. З-під цідильця бляшаної підливачки засичала вода (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
3. цідильце — -я, с., розм. Те саме, що цідилко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цідильце — ЦІДИ́ЛКО (пристрій для проціджування молока тощо), ЦІДИ́ЛКА, ЦІДИ́ЛО, ЦІДИ́ЛОК розм., ЦІДИ́ЛЬНИК розм., ЦІДИ́ЛЬЦЕ розм. — Ой, Саво, що з тобою? — не відкладаючи цідилки з рук, стріла вона його в своїй хаті (Д.  Словник синонімів української мови
5. цідильце — ЦІДИ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ціди́лко. З-під цідильця бляшаної підливачки засичала вода (Коб., III, 1956, 474). ♦ Зоста́вся [як] на ціди́льці — попався на брехні. Зостався як на цідильці (Номис, 1864, № 6786).  Словник української мови в 11 томах