чабанець

Чабан, -на

м.

1) Пастухъ овецъ. Херс. у. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Шевч.

2) Названіе вола. Kolb. І. 65. ум. чабанець. КС. 1883. XI. 509. Був собі чабанець, та такті, шо як вік ізмалку все вівці пас, то й нічого не знав. Мнж. 10.

Значення в інших словниках

1. чабанець — ЧАБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. розм. Пестл. до чаба́н. Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав (з казки); І чабанець Данило їде на коні землею свого дитинства. Він став уже чабаном, повним чабаном, правнуком Данила, сином Ригора (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
2. чабанець — чабане́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. чабанець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до чабан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чабанець — ЧАБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. —пестл. до чаба́н. Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав (Укр.. казки, 1951, 124); І чабанець Данило їде на коні землею свого дитинства.  Словник української мови в 11 томах