часувати

Часува́ти, -су́ю, -єш

гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.

Значення в інших словниках

1. часувати — ЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що агонізува́ти. Серце соколиці, часуючи, долічувало ще одну, останню свою хвилину, яку судилось їй прожити в добрих козакових руках (О. Ільченко); Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. часувати — часува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
3. часувати — -ую, -уєш, недок., рідко. Те саме, що агонізувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. часувати — ЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що агонізува́ти. Серце соколиці, часуючи, долічувало ще одну, останню свою хвилину, яку судилось їй прожити в добрих козакових руках (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36).  Словник української мови в 11 томах