часувати —
ЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що агонізува́ти. Серце соколиці, часуючи, долічувало ще одну, останню свою хвилину, яку судилось їй прожити в добрих козакових руках (О. Ільченко); Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
часувати —
-ую, -уєш, недок., рідко. Те саме, що агонізувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
часувати —
ЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що агонізува́ти. Серце соколиці, часуючи, долічувало ще одну, останню свою хвилину, яку судилось їй прожити в добрих козакових руках (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36).
Словник української мови в 11 томах
часувати —
Часува́ти, -су́ю, -єш гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.
Словник української мови Грінченка