чепець
Чепець, -нця
м.
1) = очіпок. Гол. Од. 50. Kolb. І. 38. Чув же я вісти і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку. Маркев. 118.
2) Сѣтка, связанная изъ снурковъ на головѣ у замужнихъ мѣщанокъ. Гол. Од. 26. Гол. Од. 59.
3) Второй желудокъ жвачныхъ. Вх. Уг. 274.
4) Сальникъ. Харьк. г. ум. чепчик. Грин. III. 462.
Словник української мови Грінченка