чепець
ЧЕПЕ́ЦЬ, чіпця́, ч.
1. Те саме, що очі́пок.
Чув же я вісти [вісті] і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку (Сл. Б. Грінченка);
Коси навіть заміжні не підтинають, а завивають їх на химлю.. та ховають під чепець (з навч. літ.).
2. Те саме, що са́льник 1.
Словник української мови (СУМ-20)