чиняти

I. Чиняти, -няю, -єш

гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087.

---------------

II. Чиняти, -няю, -єш

гл. Сокращенное відчиняти. Чиняй, пані, ворота, — іде твоя робота. Чуб. III. 233.

Значення в інших словниках

1. чиняти — ЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., що і без прям. дод., діал. Вичиняти шкіру. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє (Сл. Б. Грінченка). ЧИНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., що і без прям. дод., розм. Те саме, що відчиня́ти. Чиняй, пані, ворота – іде твоя робота (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах