чиняти

ЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., що і без прям. дод., діал.

Вичиняти шкіру.

Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє (Сл. Б. Грінченка).

ЧИНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., що і без прям. дод., розм.

Те саме, що відчиня́ти.

Чиняй, пані, ворота – іде твоя робота (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. чиняти — I. Чиняти, -няю, -єш гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. --------------- II. Чиняти, -няю, -єш гл. Сокращенное відчиняти. Чиняй, пані, ворота, — іде твоя робота. Чуб. III. 233.  Словник української мови Грінченка