читання

Чита́ння, -ня

с.

1) Чтеніе. Грин. І. 289. Яке співання, таке й читання. Ном. № 8015.

2) Считаніе. У нас пінязьки без читаня — безъ счету. Вх. Лем. 483.

Значення в інших словниках

1. читання — ЧИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. чита́ти. Князь сидить біля неї на фотелі з якоюсь не зовсім розрізаною книжкою в руках, але не читає: і князь, і Софія забули про те читання, – вони розмовляють (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
2. читання — чита́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. читання — -я, с. 1》 Дія за знач. читати. || Уміння читати, сприймати надруковане (як навчальний предмет). Перше читання — прийняття законопроекту до обговорення. Друге читання — дебати по законопроекту і його принципове схвалення (у парламентах деяких держав).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. читання — Чи́та́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. читання — ЧИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. чита́ти. Князь сидить біля неї на фотелі з якоюсь не зовсім розрізаною книжкою в руках, але не читає: і князь, і Софія забули про те читання,— вони розмовляють (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах