Значення в інших словниках
-
чужинець —
Чужоземець, іноземець, ок. чужак, зн. інородець; п! ЗАЙДА.
Словник синонімів Караванського
-
чужинець —
див. ворог; чужий
Словник синонімів Вусика
-
чужинець —
[чужинеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
-
чужинець —
ЧУЖИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Те саме, що чужозе́мець, інозе́мець. У чужинця всі мрії літають не де, Як у ріднім краю (А. Кримський); Є в Нью-Йорку багаті квартали, Там чистіші повітря й земля. Там розкішно оздоблені зали Зустрічають чужинців здаля (Л.
Словник української мови у 20 томах
-
чужинець —
чужи́нець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
чужинець —
-нця, ч. 1》 Громадянин, підданий чужої держави, країни; іноземець. || Загарбник, ворог (у 2 знач.). 2》 Чужа, нетутешня, захожа людина. || Людина, далека від кого-небудь своїми поглядами, духом і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
чужинець —
ІНОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖИ́НЕЦЬ, ЧУЖА́К розм., ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ розм. В розмові з цим іноземцем він.. мусив підбирати особливі слова (О. Гончар); "Яка пишна фігура на коні! — подумала Гризельда.. — Це, певно, якийсь чужоземець з Франції або з Риму" (І.
Словник синонімів української мови
-
чужинець —
Чужи́нець, -жи́нця, -нцеві, -нцю! -жи́нці, -нців
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
чужинець —
ЧУЖИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Громадянин, підданий чужої держави, країни; іноземець. У чужинця всі мрії літають не де, Як у ріднім краю (Крим., Вибр., 1965, 291); Є в Нью-Йорку багаті квартали, Там чистіші повітря й земля.
Словник української мови в 11 томах